Історична довідка
Територія сільської ради складає – 5030 гектарів, населення на 1 січня 2016 року – 698 жителів.
До складу Стовбино-Долинської сільської ради входять села Стовбина Долина, Грекопавлівка, Давидівка, Коби. Відстань до райцентру – 13 кілометрів, до обласного центру – 35 кілометрів. До залізничної станції Нові Санжари – 26 кілометрів, до автошляху Полтава – Олександрія – 14.
Сільська рада межує із Судівською, Полузірською, Супротивнобалківською, Малокобелячківською сільськими радами Новосанжарського району, Першолиманською та Плосківською сільськими радами Решетилівського району.
До 1923 року Стовбина Долина входила до Великокобелячківської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії.У 1923 році Стовбино-Долинська сільська рада належала до Новосанжарського району Полтавського округу Полтавської губернії. До неї входили населені пункти Стовбина Долина, Голуби, Давиденки, Грекопавлівка, Коби, Знам”янка . У 1967 році Давиденки, Голуби і Знам”янка об”єднані в одне село Давидівка. На початку 60-х Стовбино-Долинська сільська рада деякий час входила до Решетилівського та Полтавського районів, з 1965-го – в складі Новосанжарського.
В різний час сільську раду очолювали : Степан Петрович Біжко, Олександр Гаврилович Афанасьєв, Василь Павлович Давиденко, Трохим Петрович Кириленко, Олександр Григорович Канюка, Василь Іванович Лебідь, Любов Юхимівна Коба, Григорій Степанович Лелюх, Володимир Антонович Коба. Нині сільським головою працює Любов Олексіївна Нестор.
За переказами, село утворене наприкінці ХУІІІ століття. Першим поселенцем був козак Стовба.
У 1910 році в Стовбиній Долині і прилеглих 24 хуторах було 894 двори, 7582 жителі. У 1912 році при Покровській церкві діяла парафіяльна школа.
Перші колективні господарства ( їх було дев”ять) на території сільської ради очолювала Костенко Кіндрат Сидорович, Гелеверя Пантелеймон Іванович, Таран Тиміш Павлович, Хабло Денис Семенович, Коба Павло Наумович, Лелюх Степан Михайлович, Чвала Семен Павлович, Давиденко Марко Пилипович, Федько Олексій Васильович. В різний час колгосп у Стовбиній Долині очолювали Кіндрат Сидорович Костенко, Костянтин Йосипович Вісич, Федір Павлович Мих, Іван Петрович Петрушко, Дмитро Панасович Коркішко, Василь Лукич Подолян, Іван Кузьмич Савченко, Олександр Якович В”язовський, Володимир Іванович Кондратенко, Пархоменко Микола Михайлович, Сліпко Ілля Олексійович, Олешко Володимир Миколайович, Лебідь Василь Іванович, Сутковий Юрій Дмитрович, Пов”якало Василь Ілліч, Анатолій Максимович Мірошниченко та інші.
Варвара Савівна Голуб у довоєнну пору закінчила курси трактористів і очолила єдину в районі жіночу тракторну бригаду.
В роки Великої Вітчизняної війни було вивезено на каторжні роботи із Стовбино Долини – 4, Кобів – 23, Грекопавлівки – 9, Давидівки – 18, Голубів – 12 чоловік. Розстріляно чотирьох жителів. Окупанти спалили в селах 81 хату. На фронтах загинуло 295 жителів сільської ради.
Юні слідопити в 60-ті роки розшукали рідних загиблого воїна-визволителя Кияма Залалетдінова з Татарії, їздили до них в Казань, приймали на своїй землі татарських гостей. На території сільської ради – пам”ятник полеглим воїнам-односельцям, п”ять обелісків, братська могила.
У 1976 році створено мотобольну команду, яка брала участь у чемпіонатах Радянського Союзу та України, в розіграші кубка Юрія Гагаріна. “Колос” – чемпіон області з мотоболу в 1989 році, чотириразовий чемпіон України, двічі завойовував срібні, один раз бронзові медалі всесоюзного чемпіонату серед команд першої ліги, у 1990 році виграв кубок Юрія Гагаріна. Проводились у Стовбиній Долині і міжнародні матчі – із збірними Англії ( 1982 рік) та Болгарії ( 1988 рік). Серед гравців “Колоса” – майстри спорту Віктор Василенко, Василь Коба, Микола, Василь та Іван Зімовці. Віктор Коба і Григорій Зимівець – судді національної категорії.
Серед знатних вихідців із села: Михайло Іванович Галунов – кандидат юридичних наук, професор Кременчуцького технічного університету; Вадим Михайлович Давиденко – кандидат геологічних наук, директор Новосибірського геолого-розвідувального технікуму; Григорій Іванович Коба – кандидат наук, викладач Харківського інституту залізничного транспорту; Іван Іванович Коба – кандидат фізико-технічних наук, співробітник Харківського науково-дослідного інституту імені І. Курчатова; Яків Іванович Коба – заступник директора по науково-дослідній роботі Харківського заводу імені Малишева; Володимир Кіндратович Писаренко – кандидат наук, викладач Московського геологорозвідувального інституту; Олександр Прокопович Скубій – кандидат юридичних наук, був депутатом Російської Державної Думи; Віталій Вікторович Скобельський – журналіст, член Спілки літераторів Полтавщини, працював у редакціях Новосанжарського “Червоного прапора”, в редакціях газети “Цілком відверто”, “Полтавського вісника”, нині власний кореспондент газети “Голос України” у Полтавській області.
Стовбино-Долинці по праву гордяться своїми кращими людьми.
Варвара Савівна Голуб – трактористкою працювала впродовж кількох десятиліть, відзначена орденом Трудового Червоного Прапора, першою в районі – медаллю “Ветеран праці”.
Антон Іванович Коба - незмінний бригадир кобівської бригади, на цій посаді працював майже півстоліття.
Володимир Антонович Коба – тривалий час очолював сільську раду, один з активних організатор фізкультурно-спортивної роботи.
Василь Кіндратович Копилець – учасник громадянської і Великої вітчизняної воєн, в повоєнну пору багато років віддав педагогічній праці, нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.
Анастасія Петрівна Писаренко – учасниця Великої Вітчизняної війни, нагороджена орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, багато років очолювала фельдшерсько-акушерський пункт.
Василь Олексійович Писаренко – тривалий час очолював школу, палкий прихильник спорту, зокрема шахів. На його честь у селі щорічно проводиться міжрайонний шаховий турнір.
Олександр Петрович Писаренко – учасник бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни ( трьома), Богдана Хмельницького, Червоної Зірки.
Андрій Олександрович Река – працював на різних посадах у своєму селі, очолював колгосп у Супротивній Балці, після навчання у ВПШ – на керівних посадах у Чутовому, з 1998 по 2002 рік – голова Новосанжарської райдержадміністрації, депутат обласної ради, нагороджений орденами Святого Рівноапостольного Князя Володимира та Миколи Чудотворця. Депутат обласної ради. Нині – Новосанжарський селищний голова.
Григорій Карпович Руденко – голова Грекопавлівського колгоспу після визволення. За його власні кошти було побудовано танк.
Олексій Григорович Сліпко – новатор сільськогосподарського виробництва, ініціатор вирощування цукрових буряків без затрат ручної праці, нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, “Знак Пошани”.
У 2000 році проведено повну реорганізацію місцевого сільськогосподарського кооперативу “Світанок”. Землі розпайовано між членами господарства. Середній розмір земельної частки (паю) – 4,6 га. Стовбина Долина газифікована на 80 відсотків. Дільниця Знам”янка – повністю. Газифікація продовжується. Водопровідна мережа є у Стовбиній Долині і Грекопавлівці.
У 2000 році в Стовбиній Долині на кошти спонсорів та при підтримці райдержадміністрації споруджено церкву Покрови Пресвятої Бородиці. Її освятив патріарх Філарет. У 2002 році на цвинтарі в Давидівці побудовано ритуальний майданчик. В селі є пам”ятник Слави, пам”ятний знак жертвам голодомору.
Стовбино-Долинське навчально-виховне об”єднання включає в себе загальноосвітню школу першого-третього ступенів і дитсадок. В колишньому приміщенні ФАП, побудованому у 1905 році, розміщується лікарська амбулаторія сімейної медицини, де є стоматологічний кабінет. Працюють тут 4 особи. В селі є будинок культури, відділення зв”язку, АТС, стадіон, діє футбольна команда та в 2013 році відновлено мотобольну команду. Торговельне обслуговування населення здійснюють два продовольчих магазини та приватний підприємець. Стовбина Долина має автобусне сполучення з районним та обласним центрами.
В 2015 році до зони проведення АТО було мобілізовано 8 жителів сільської ради: Давиденко Ігор Ілліч,Давиденко Олексій Юрійович, Дік Владислав Миколайович, Рой Віктор Федорович, Чобу Віктор Ілліч, Гвозденко Анатолій Іванович, Писаренко Роман Миколайович, Писаренко Василь Григорович. 3 червня 2015 році в зоні АТО загинув Писаренко Василь Григорович. Посмертно нагороджений орденом Слави ІІІ ступеню.